Приветствую Вас Гость | RSS

Меню сайта

Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 56

Форма входа

Главная » 2014 » Июнь » 3 » Гострий конфлікт на Україні...
14:20
Гострий конфлікт на Україні...

Дві влади

Михайло Хазін, президент

компанії економічного

консультування «Неокон»

Все-таки гострий конфлікт на Україні викликає подив. Зрештою, відвертих бандерівців, навіть з урахуванням оскаженілої пропаганди, там не так багато. Ну так, здавалося б, що заважає домовитися, чому таке категоричне неприйняття інших точок зору? Чим і кому заважає російська мова? Навіщо пропаганда русофобії, яка руйнує державу Україна у нас на очах?


«Будь-яке питання в ліберальному суспільстві вирішується через витрату грошей»


У нормальної людини це викликає щире здивування, особливо в частині масових вбивств, які явно спрямовані на те, щоб залякати значну частину населення.

 
Звідки все це взялося? Відповідь на це питання, як це часто буває, лежить далеко за межами України. І справа тут не в «руку Вашингтона» або «руку Москви», як часто говорять записні пропагандисти з обох сторін. Проблема куди цікавіше і глибше.
Справа в тому, що ми в буденному житті стикаємося з двома силами, двома формами влади. Перша з них - це гола сила, сила зброї, прямого насильства. Друга - це сила грошей. Гроші зазвичай перемагають голу силу, точніше ставлять її собі на службу.


Але є ще і третя влада, концептуальна. З нею люди в повсякденному житті зазвичай не стикаються, але вона перемагає влада грошей. Це - влада, яка визначається певним загальновизнаним правом і визнається всіма, навіть тими, які з нею не згодні.
Це може бути влада царя чи короля (і тоді вона базується на божественному праві, монарх - помазаник божий), влада грошей як сакрального принципу, нарешті, влада справедливості. Сила СРСР була як раз у тому, що він пропонував світу одну з форм справедливості - і до тих пір, поки в неї вірили, сила СРСР була непохитна, хоча у нього були дуже серйозні вороги.
Якщо ми подивимося на сьогоднішній світ, то побачимо, що ще зовсім недавно практично всім світом правила всього одна концептуальна влада - заснована на «ліберальних цінностях».
Лапки я поставив не дарма: основна цінність лібералізму - «свобода» - передбачає самостійний вибір адептами своєї ціннісної бази, а ще одна цінність, «толерантність», забороняє товариству цю систему цінностей досліджувати.
Звідси, до речі, і дикі «наїзди» на країни з традиційної ціннісної моделлю, які, наприклад, не підтримують пропагування гомосексуалізму. Так, він не переслідується - але критикується тут саме право товариства виносити судження з приводу поведінки індивідуума. У ліберальної концептуальної влади є одне дуже важливе доповнення, без якого подібна модель просто не може існувати.
Це - спосіб контролю соціальної поведінки, який у відсутність моралі (тобто заснованого на традиційних цінностях розуміння того, що таке добре, а що таке погано) замінюється державним контролем (через закон) і правом сильного. Тобто того, у кого більше грошей.

І в цьому сенсі наявність грошей принципово - будь-яке питання в ліберальному суспільстві вирішується через витрату грошей (як у нас кажуть, він монетизований). Навіть суто суспільні механізми, начебто локальних референдумів та обговорень, все одно монетизовані через механізм, який у нас називається «піаром» (від англійського public relations, суспільні відносини).

Проблема сучасного світу полягає в тому, що механізм перерозподілу грошей в рамках ліберальної концептуальності перестав працювати. Я вже не будуть говорити, чому, весь наш сайт цьому присвячений, тут просто потрібно послатися на факт.

Але це означає, що вся вибудувана десятиліттями система соціального управління світом, побудована на банальною схемою: «ми вам даємо грошей за те, що ви визнаєте наше право писати закони і готові їх потім виконувати», починає руйнуватися.

Якщо грошей не даєте - яке нам діло до ваших законів? Але без концептуальності взагалі світ жити не може - і починають піднімати голови представники старих концепцій влади, а часом і з'являються нові.
У випадку України ситуація зрозуміла - оскільки обіцяного «щастя» від лібералів не видно (крім відвертого кидалова, начебто асоціацію з Євросоюзом), найбільш розумні люди почали згадувати старі концепти, пов'язані зі справедливістю в рамках російського світу (або навіть більше, в рамках євразійського простору, яке регулярно об'єднувалося в рамках єдиної сім'ї народів, останній раз - в рамках соціалістичної Співдружності націй).

Зрозуміло, в Росії часів олігархату і прихватизаторів про справедливість і говорити не доводилося, але сьогодні ситуація начебто, хай дуже повільно, але почала змінюватися, і саме Путін з цими змінами асоціюється. Я, до речі, не виключаю, що абсолютно шалена антипутінська пропаганда ліберальних ЗМІ саме з цією асоціацією пов'язана. Але в будь-якому випадку - народ став в цьому напрямку підтягуватися.

А з іншого боку - інша концептуальність, не об'єднавча, а разъединительная, жорстко націоналістична. З точки зору США і ліберальної Західної Європи (а там, як показує досвід Франції, є й інші сили), які до тремтіння бояться об'єднавчих тенденцій в Євразії (їх, до речі, і Китай боїться), фашисти багато краще будь-яких проросійських сил, тому сьогодні в Києві націоналісти працюють з лібералами (хоча останні і намагаються відправити перших на забій).

Але в будь-якому випадку те, що відбувається на Україні, - це наслідок руйнування ліберальної концептуальної влади і появи нових (точніше, відродження старих) концептів. Відзначимо, що «арабська весна» з тієї ж опери - тільки процеси там йдуть трохи інакше, у зв'язку з іншою історією та іншими учасниками.

Та й рівень агресії там вище, оскільки політичний іслам сьогодні в принципі не визнає право нинішньої цивілізації на те, що вона може нести якусь справедливість (в цьому сенсі він є аналогом комуністів кінця XIX - початку ХХ століття).

Повертаючись до України, можна відзначити, що, судячи з усього, домовитися вже не вийде. Ліберальна імперія вже не відродиться (ну, тобто це моя особиста думка, але під ним є економічна теорія.

Альтернативні погляди, нехай їх і підтримує більшість «експертів», насправді серйозними аргументами не підтверджені, це, швидше, «хотілки», ніж реальний аналіз), а значить, переможе та чи інша альтернативна концепція.
Я схильний вважати, що Україна в результаті розпадеться, але не шляхом виходу Південно-Сходу, а шляхом виходу націоналістичній Галичині з об'єдналася російського світу. Саме тому, що мова йде про владних концептах, в яких зазвичай перемагає більш конструктивна модель.

А у націоналізму з конструктивізмом проблеми, Галичина - це все-таки не Німеччина 30-х років. Правда, до цієї перемоги ліберали ще багато крові проллють.

Але наприкінці треба відзначити, що аналогічні Україні проблеми чекають і Західну Європу, і Азію і Китай (в якому теж, після поступової відмови від соціалізму, є концептуальні проблеми).

І в цьому сенсі нам потрібно максимально посилювати правильну концептуальність в управлінні нашою власною країною, тобто вибудовувати сім'ю народів, побудовану на традиційних цінностях, відмовляючись від лібералізму, в першу чергу в економічній політиці.

Просмотров: 612 | Добавил: ОО | Рейтинг: 7.3/3
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
  Українська Федерація   Главная   Регистрация   Вход  
Поиск

Календарь
«  Июнь 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30

Архив записей

Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz


  • Copyright MyCorp © 2022 Бесплатный хостинг uCoz